Методичні рекомендації

щодо єдиних вимог до усного та писемного мовлення учнів

І. Вимоги до мовлення учнів:

Будь-яке висловлювання учнів в усній і письмовій формі (розгорнуту відповідь на певну тему, доповідь, опис фізичного або хімічного досліду, рецензію на відповідь товариша і т. ін.) слід оцінювати, враховуючи його зміст, логічну побудову і мовне оформлення.

           Учні повинні вміти:
- говорити або писати на задану тему;
- добирати найсуттєвіші факти і відомості для розкриття теми й основної ідеї висловлювання;
викладати матеріал логічно й послідовно (встановлю вати причинно-наслідкові зв’язки між фактами і явищами, робити необхідні узагальнення і висновки);
- правильно й точно користуватися мовними засобами для оформлення висловлювання;
- будувати висловлювання у певному стилі (розмовному, науковому, публіцистичному та ін.) залежно від мети та ситуації спілкування (на уроці, зборах, екскурсії, в поході і т. ін.);
- відповідати чітко, з додержанням логічних наголосів, пауз і правильної інтонації;
- оформляти будь-які письмові висловлювання акуратно з додержанням орфографічних та пунктуаційних норм.

Грамотно оформленим слід вважати висловлювання, в якому учень додержується:
- правил вимови і наголосу;
- правил вживання слів відповідно до їх значення й особливостей використання в різних стилях мови;
- правил утворення і зміни слів, а також утворення словосполучень і речень відповідно до вимог граматики;
- правил орфографії і пунктуації.

Мова учнів має бути виразною, що досягається, зокрема, богатством словника, різноманітністю граматичних форм і конструкцій. Будь-який текст, що звучить у класі (і цілі уривки, і окремі речення), повинен бути прочитаний виразно.
         Для мовної культури учнів важливі й такі уміння, як слухання та розуміння мови вчителя і товариша, уважне вислуховування інших, уміння ставити запитання, брати участь в обговоренні проблем і т. д.

II. Робота педагогічного колективу над здійсненням єдиних вимог до усного і   писемного мовлення учнів

Виховання мовної культури школярів може успішно здійснюватися тільки завдяки цілеспрямованим і кваліфікованим діям усього педагогічного колективу.

З цією метою рекомендується:

1. Кожному вчителеві при підготовці до уроку ретельно продумувати хід викладу матеріалу, правильність і точність усіх формулювань; грамотно і чітко оформляти всі види записів (на класній дошці, у шкільному журналі, в щоденниках учнів, у робочих планах)
Не допускати в своєму мовленні неправильно побудованих речень і зворотів, порушення норм вимови, недбалості у виборі слів і неточностей у формулюваннях визначень.

2. Учителям-предметникам:

-  формувати  в учнів уміння аналізувати, порівнювати, зіставляти вивчений матеріал, аргументувати відповідь, робити висновки й узагальнення.
- на уроках проводити змістовну роботу, спрямовану на повноцінне сприймання учнями навчального тексту і слова вчителя, які є не лише основними джерелами навчальної інформації, а й зразками правильно оформленого мовлення. Під час цієї роботи доцільно пропонувати учням такі завдання, як: сформулювати тему і основну думку повідомлення вчителя,скласти план.
-  використовувати читання вголос як один з важливих прийомів формування культури усного мовлення учнів, як засіб емоційного і логічного осмислення тексту.
-  вчити школярів працювати з книгою, користуватися різноманітною довідковою літературою з предмета, каталогом і картотекою, добирати літературу з відповідної теми, правильно оформляти результати самостійної роботи, складати тези, конспекти, бібліо-графічні списки тощо.
- систематично проводити роботу над збагаченням словникового запасу учнів, ознайомлювати їх з термінологією предмета, який вивчається. Під час пояснення такі слова вимовляти чітко, записувати на дошці і в зошитах, постійно перевіряти засвоєння їх значення і правильне вживання в мовленні.

- використовувати таблиці з важкими для написання і вимови словами, які стосуються даної навчальної дисципліни. Зміст таких таблиць поновлювати в міру необхідності.
- стежити за грамотністю, культурою записів у зошитах.

3. Члени педагогічного колективу повинні:

- домагатися підвищення культури усного мовлення учнів, боротися з уживанням жаргонних, вульгарних, а також діалектних слів і висловів як на уроці, так і в позаурочний час;
-  використовувати різноманітні форми позакласної роботи (олімпіади, конкурси, факультативні і гурткові заняття, диспути, збори і т. п.) для удосконалення мовної культури учнів;
- систематично перевіряти грамотність плакатів, стінних газет, оголошень, а також шкільної документації;
- плануючи загальношкільні заходи і роботу класного керівника, передбачати бесіди з батьками про виконання єдиних вимог до мовлення учнів у школі і вдома.

ІІІ. Організація і контроль за всіма видами письмових робіт

 Організація і контроль за всіма видами письмових робіт здійснюється на основі єдиних вимог до усного і писемного мовлення учнів.

1. Види письмових робіт учнів
1.1. Основними видами класних і домашніх письмових робіт учнів є навчальні роботи, до яких належать:
§ вправи та задачі  з математики, фізики, хімії, астрономії;
§ конспекти першоджерел, реферати з історії, суспільствознавства, літератури у класах, плани і конспекти лекцій учителів з різних предметів на уроках у старших класах, плани статей та інших матеріалів;
§ твори і письмові завдання з української мови і літератури;
§ складання аналітичних і узагальнюючих таблиць, схем і т. ін. (без копіювання готових таблиць і схем підручників);
§ записи спостережень за природою, що здійснюються в процесі вивчення природознавства у класі, біології, географії;
 § різні види робочих записів під час виконання і результатах лабораторних (практичних) робіт з природознавства, біології, географії, математики, фізики, хімії, трудового навчання у класах (без копіювання в зошиті відповідних малюнків, схем з підручника).

1.2. З української, іноземної мов, літератур, математики, фізики і хімії проводяться підсумкові письмові контрольні роботи. Поточні контрольні роботи мають на меті перевірку засвоєння програмового матеріалу, який вивчається і перевіряється; їх зміст і частота визначаються вчителем з урахуванням специфіки предмета, ступеня складності матеріалу, що вивчається, а також особливостей учнів кожного класу. Для проведення тематичних контрольних робіт учитель може відводити увесь урок або тільки частину його.
        Підсумкові контрольні роботи проводяться в кінці навчальної чверті, півріччя.