Миколаївський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

Кафедра мовно-літературної

та художньо-естетичної освіти

Тема: «Інформаційні технології як   

             засіб мовленнєвого розвитку  учнів»

                          Курсова робота  слухача курсів

                     Учителів української мови і літератури

                                     Кучерявої В.В.

Миколаїв

2014

Зміст

І. Вступ

І.1. Актуальність обраної теми – питання відбору інформації й правильного та вчасного її подання

І.2. Мета роботи.

І.3. Завдання.

ІІ. Теоретична частина

ІІ.1. Проблема розробки і використання електронних підручників і посібників.

ІІ.2. Зіставлення друкованого й електронного підручника у плані їх змістового наповнення.

ІІ.3. Висновки.

ІІ.4. Список використаної літератури.

ІІІ. Практична частина. Розробки уроків.

ІІІ.1. Зразок уроку  з теми «Гуси-лебеді летять..» Михайла Стельмаха – автобіографічна повість про дитинство»

ІІІ.2. Зразок уроку  з теми «Розвиток зв’язного мовлення. Лист. Адреса.»

ІІІ.3. Зразок уроку з теми Морфологічна будова слова.

У сучасному соціально-економічному середовищі ефективність фахової підготовки кваліфікованих, конкурентно спроможних спеціалістів значною мірою залежить від результативності запровадження інформаційно-комунікативних технологій навчання, адже вони відкривають широкі можливості для подальшої диференціації загального та професійного навчання, усебічної реалізації творчих, пошукових, особистісно орієнтованих, комунікативних форм навчання, підвищення його ефективності, мобільності, додають йому динамізму й виразності.

Інтенсивне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сферу освіти є національним пріоритетом. В освітній практиці інформаційно-комунікаційні технології розглядають як якісно нові засоби поширення та акумулювання знань. При цьому актуальною є проблема їх раціонального використання у навчально-виховному процесі, управлінській діяльності, підвищенні кваліфікації педагогічних працівників та самоосвіті .

Питання відбору інформації й правильного та вчасного її подання є досить актуальним у період переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення. Звичайно, у наш час існує велика кількість інноваційних технологій, які передбачають використання сукупності наукових прийомів, методів, що дозволяють викладачеві застосовувати свої знання та вміння для організації цілеспрямованої творчої роботи учнів. Одні спрямовують свою увагу на ігрові методики, інші вдаються до різноманітних форм роботи в групах, парах, треті використовують ситуацію успіху, дослідження та проектні методи. Але усі ці засоби можуть бути реалізовані в комплексі з інформаційними технологіями, що дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання, забезпечують результативність навчально-виховного процесу. Що взагалі собою являють ці технології? Звернімося до педагогічного словника.

Інформаційні технології — сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передавання інформації за допомогою комп'ютерів і комп'ютерних комунікацій.

Інформаційно-комунікаційні технології — технології на базі персональних комп'ютерів, комп'ютерних мереж і засобів зв'язку, для яких характерна наявність доброзичливого середовища роботи користувача. Можна зробити висновок, що ці технології взаємопов'язані між собою.

Сучасна молодь налаштована на здобуття знань через розважальні програми по телебаченню, ігри та листування по Інтернету, тому використання медіазасобів на занятті є необхідною умовою ефективності навчання. Разом з тим учителеві необхідно пам'ятати, що він має навчити кожного учня за короткий проміжок часу засвоювати, перетворювати й використовувати в практичній діяльності значний обсяг інформації, не перевантажувати навчальний процес, дотримувати «золотих правил» використання наочності. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб учень активно, з цікавістю і захопленням працював, бачив результати своєї праці.

Інформаційні технології забезпечують доступність знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей дітей на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо. Отже, постає необхідність у розробці ефективних методів і засобів комп'ютерного навчання української мови, що забезпечить сталий інтерес до вивчення дисципліни, привчатиме ефективно використовувати нові технології у навчальному процесі.

З-поміж сучасних інформаційних технологій, які застосовують у навчальному процесі, виділяють:

• електронні та гібридні бібліотеки;

• електронні посібники;

• довідково-пошукові системи Інтернет тощо.

Використання інформаційних технологій на уроках української мови відбувається в різний спосіб; це залежить від низки чинників, зокрема потреби конкретного заняття, рівня володіння різними програмами та наявності сертифікованих програм. У більшості використовують окремі типи файлів (відео, аудіозображення), авторські розробки (презентації, wеb-сторінки).

Вважаємо, що необхідно запровадити раціональне чергування на занятті засобів навчання, обмежити певною мірою їх обсяг і тривалість демонстрування. Добираючи засоби навчання, треба чітко з'ясувати можливості їх застосування в певній системі, визначити їхні дидактичні функції на заняттях, а також необхідний і достатній обсяг навчальної інформації, її відповідність змісту занять, можливі форми поєднання зі словом учителя.

Результативність поєднання засобів навчання залежить від того, наскільки воно відповідає структурі заняття і змісту навчального матеріалу, наскільки учитель урахував специфіку класу.

У роботі віддаємо перевагу створенню та використанню мультимедійних презентацій, адже мультимедіа — це сучасна комп'ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об'єднувати в одній комп'ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). У такий спосіб поради К.Д.Ушинського будуть цілком виконані: «Педагог... має подбати про те, щоб якомога більше органів чуття — око, вухо, голос, чуття мускульних рухів і навіть, якщо можливо, нюх і смак узяли участь в акті запам'ятовування... За такого дружнього сприяння всіх органів в акті засвоєння ви переможете найлінивішу пам'ять».

Сьогодення потребує від учителя високого професіоналізму, володіння сучасними технологіями навчання й виховання, бажання та вміння постійно вчитися й самовдосконалюватися. Учитель повинен вміти користуватися різноманітними програмами: графічними, flrsh-анімації, web-редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це надає учителеві можливість за мінімальної підготовки і незначних витратах часу запропонувати наочність до заняття. Енциклопедії, альманахи, довідники, діалогові ігри, освітні програми і кінофільми із супровідним сценарієм, біографіями акторів, примітками режисера й оглядами роблять мультимедіа однією з найбільш цікавих і творчих областей комп'ютерного світу.

Методика використання мультимедійних технологій у процесі вивчення української мови сприяє посиленню мотивації навчання, підвищенню якості навчання і виховання, інформаційної культури, поліпшенню рівня обізнаності учнів про сучасні інформаційні технології. Під час застосування мультимедійних засобів необхідно пам'ятати про оптимальну кількість представлених зображень на екрані, не слід захоплюватися кількістю слайдів, фото та ін., які відволікають учнів, не дають зосередитися на головному. Під час підготовки до уроку обов'язково постане проблема подання друкарського тексту, тому потрібно звернути увагу на вимоги до тексту: структуру, обсяг, форма.

Мультимедійні технології мають низку переваг:

•  якість зображення — яскраве, чітке і кольорове зображення на екрані;
•  детальне пояснення матеріалу або розгляд лише базових питань теми залежно від підготовленості учнів;
•  коригування темпу й обсягу навчального матеріалу;
•  значне підвищення рівня використання наочності на занятті;
•  зростання продуктивності заняття;
•  зручне пояснення виду роботи з різним обладнанням;
•  встановлення міжпредметних зв'язків.

Учителям необхідно враховувати й негативні моменти:

• робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть призводити до розладу нервової системи, не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери;

• в умовах автоматизованого навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється виховання колективізму, взаємодопомоги; інтерес до програми з обмеженою інформативністю швидко згасає.  

Загалом спілкування з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість.

Отже, використання інформаційних технологій під час вивчення української мови підвищує рівень загальної культури, полегшує процеси пояснення та контролю, налагоджує та розвиває співпрацю з учнями, вдосконалює рівень володіння комп'ютерною технікою, сприяє самореалізацїї й самоствердженню дітей.

Проблема розробки і використання електронних підручників і посібників під час навчання української мови назріла давно і пов’язана із упровадженням у навчальний процес сучасних інформаційних технологій. Починати її розв’язання слід із визначення функціональних можливостей цих навчальних засобів щодо мовленнєвого розвитку школярів в двох основних аспектах — змістовому і процесуальному. Водночас слід ураховувати також, яке місце посяде застосування інформаційних технологій на уроці і в самостійній роботі учнів, що залежить від різних чинників: якості комп’ютерів, гігієнічних норм та інших факторів (професійної готовності вчителів щодо використання комп’ютерів на уроці тощо).

Упровадження інформаційних технологій гальмується низкою чинників.

По-перше, школи оснащені значною кількістю комп’ютерів, які не є належною мірою безпечні для школярів, через що їм дозволяється працювати за комп’ютером не більше 8 хвилин протягом уроку.

По-друге, комп’ютерів не вистачає на всіх учнів: у комп’ютерних класах зазвичай комп’ютерів не більше десятка, проектори для передачі зображення з дисплея монітора на великий екран практично відсутні, тому учні мають працювати з комп’ютерами по черзі.

По-третє, дуже мало розроблено програмових навчальних засобів, а ті, що наявні, найчастіше розроблені вчителями-ентузіастами самотужки і використовуються здебільшого лише для перевірки знань і вмінь школярів, тобто вузькофункціонально.

У зв’язку з цим гостро постає проблема створення таких навчальних посібників і підручників на електронних носіях, які б, з одного боку, враховували реалії сьогодення, тобто неможливість швидкого переоснащення шкіл висоякісними і безпечними для здоров’я дітей комп’ютерами нового покоління в достатній кількості, з другого, функціонально були різноманітними, аби їх можна було використовувати на різних етапах уроку, з третього, щоб учні мали можливість працювати з програмовими навчальними засобами на електронних носіях самостійно при наявності високоякісного комп’ютера в сім’ї.

Отже, об’єктивно виникає потреба у двох типах електронних навчальних засобів: електронному посібникові, який учитель зможе фрагментарно використовувати на уроках з метою підвищення їх ефективності, і електронному підручникові для самостійної роботи вдома і в школі за наявності безпечних для здоров’я моніторів.

Зіставлення друкованого й електронного підручника у плані їх змістового наповнення показують незаперечні переваги електронного його варіанта в можливостях розміщення в ньому навчальної інформації як у кількісному, так і в якісному відношеннях. Зокрема традиційний паперовий підручник суворо обмежений в кількості поданого в ньому навчального матеріалу, хоча об’єктивно наявна потреба в значно більшій його кількості, тому що учні істотно різняться між собою у багатьох відношеннях: за наявним рівнем мовної і мовленнєвої компетенції, за швидкістю і якістю опанування навчального матеріалу, за індивідуальними особливостями  пізнавального процесу тощо. Тому, по-перше, учні з невисоким рівнем пізнавальних можливостей потребують значно більшої кількості навчальних вправ для формування вмінь і навичок, ніж є в традиційному підручнику. По-друге, традиційний підручник часто не може задовольнити як учнів, які мають ситуативний чи сталий інтерес до української мови і бажають знати більше відомостей з цього навчального предмета, ніж їх подано у підручнику, так і вчителів, які хотіли б оперативно підтримувати і розвивати різноманітні пізнавальні потреби своїх школярів. По-третє, відповідно до природи людської пам’яті вивчений раніше матеріал підлягає забуванню і тому до нього потрібно періодично повертатися. Але не лише другорядні, а й основні відомості з курсів попередніх класів у підручниках для наступних класів зазвичай відсутні через обмеження  обсягу цих підручників, що також створює певні труднощі, особливо у процесі самостійної роботи учнів вдома.

В електронному варіанті підручника чи посібника зазначені недоліки друкованого підручника можуть бути усунуті, бо в ньому можна розмістити таку кількість завдань кожного типу, яка необхідна для формування вмінь і навичок в учнів найнижчого рівня пізнавальних можливостей. У ньому є можливість значно урізноманітнити і збагатити додатки, розмістивши всі теоретичні відомості шкільного систематичного мовного курсу з достатньою кількістю ілюстрацій, до яких зможуть звертатися учні будь-якого класу — від 5-го по 11-ий, а також лінгвістичний словник енциклопедичного характеру для учнів, які бажають вивчати українську мову поглиблено. Окрім того, у додатках можна розмістити різні типи словників — тлумачний, фразеологічний, орфографічний, орфоепічний, словники лексичних і фразеологічних синонімів та антонімів. У випадку забезпечення швидкого доступу до їхнього лексичного і фразеологічного складу, як у програмі ABBYY Lingvo 6.0 щодо англійських лексем, вони можуть відіграти неоціненну роль у збагаченні мовлення школярів, тоді як у роботі з традиційними підручниками переважна більшість учнів такої можливості позбавлені як через обмежену кількість довідкової літератури в школі і вдома, так і складність для багатьох школярів пошуку лексико-фразеологічних одиниць.

Як відомо, кількісні обмеження переходять у якісні недоліки традиційного друкованого підручника, які яскраво вирізняються порівняно із можливостями електронного, бо теоретичний матеріал, система вправ у ньому можуть бути викладені значно різноманітніше. Так, теоретичні відомості, наприклад, правило, в електронному варіанті підручника, який не має обмежень щодо обсягу, можна подати у вигляді тексту, в таблиці чи схемі, а також у вигляді алгоритму застосування, що сприятиме їх кращому опрацюванню, запам’ятанню і використанню. Окрім того, як свідчать спеціальні дослідження, є можливість подати навчальний матеріал у вигляді гіпертекстової інформаційної моделі, що містить мережу вузлів (фрагментів, модулів, фреймів) і породжує тривимірний інформаційний простір, адекватний глибинній структурі переробки ідей людським мозком, тобто у більш ефективній для користувача інформативній формі [1]. В електронному варіанті підручника є більше можливостей для структурування навчальної інформації шляхом відповідного її розміщення, виділень з допомогою різних шрифтів, кольорів, графічних засобів тощо.

Істотно багатшою в електронному підручнику, практично не обмеженому обсягом, може і має бути система вправ, в якій значно ширше можна подати завдання стилістичного, трансформаційного, експериментального, конструктивного характеру, завдань з елементами цікавості, з культури мовлення, що більш повно задовольнятиме пізнавальні можливості і потреби учнів, ефективніше розвиватиме мовні й загальнонавчальні вміння, пізнавальний інтерес, а тому й інтерес до самостійної роботи над удосконаленням власного мислення, культури власного мовлення. Зокрема навчальний матеріал для спеціальних уроків розвитку мовлення є можливість подати в значно якіснішому вигляді. Наприклад, це можуть бути не малоформатні і низькоякісні паперові репродукції, а відображені на дисплеї персонального комп’ютера яскраві кольорові відповідники картин відомих художників, демонстрація яких може супроводжуватися близькими за тематикою і тональністю класичними музичними творами знаменитих композиторів, забезпечуючи тим самим синкретичність і глибину їх сприйняття, що є важливою умовою формування відтворюючої і творчої уяви, креативних здібностей школярів, необхідних для написання якісних творчих робіт за картиною та інших робіт креативного характеру тощо.

Електронний підручник має значно потужніші засоби активізації пізнавальної діяльності школярів мультимедійного характеру, ніж його паперовий варіант. Зокрема це можуть бути мікромультфільми, в яких діють у сюжетних мікроепізодах індивідуалізовані персонажі учнів з виразною особистісною позицією щодо різноманітних життєвих явищ, що використовуються в підручнику для постановки важливих проблем навчального, виховного характеру і для спонукання школяра до їх розв’язання, відеокліпи, аудіофайли для активізації асоціативних зв’язків, мислення, уяви, пам’яті, забезпечення взаємозв’язаної пізнавальної і творчої діяльності лівої і правої півкуль головного мозку.

Незрівнянно повніше і наглядніше в електронному підручнику може бути поданий навчальний матеріал соціокультурної змістової лінії чинної програми, в якому є можливість узагальнено, зримо, живо відтворити мультимедійними засобами особливості природи рідної країни, її історії, матеріальної і духовної культури рідного народу, забезпечуючи необхідну фактологічну базу для формування цілісного, ментально властивого для українців уявлення про світ, а також створюючи необхідні умови для засвоєння загальнолюдських і національних цінностей, розвитку культури емоцій, становлення естетичних смаків, формування морально-етичної культури і, в загальному підсумку, розвитку творчих здібностей і комунікативної культури.

Невід’ємним складником змістової частини електронного підручника і посібника є модуль самоконтролю і контролю для визначення рівня знань і практичних умінь і навичок учнів, елементи якого якщо і наявні у паперовому підручнику, то в дуже обмеженому вигляді, тоді як у підручнику на електронних носіях є можливість реалізувати як самоконтроль в належному обсязі, так і поетапний дружній контроль під час вивчення нового матеріалу, забезпечуючи вчасне усунення допущених мовних помилок, а також об’єктивний контроль на завершальному етапі вивчення логічно завершеної теми знань з мови, також ступеня сформованості відповідних мовних навичок, окрім умінь і навичок мовленнєвих, які засобами інформаційних технологій поки що належним чином оцінити не вдається.

Процесуальні можливості електронного підручника значною мірою зумовлюються його змістовими особливостями і тому закономірно також переважають аналогічні можливості друкованого навчального засобу. Найважливіша його перевага полягає в можливості «актуалізації та індивідуалізації навчального процесу шляхом урахування суб’єктивних особливостей (наприклад, темпу подання матеріалу) сприйняття навчального матеріалу кожною особою, яка вивчає певний курс» [2; 45].

Це стає можливим насамперед завдяки розробці як більш докладному, різноманітному і природному, а тому і доступному для сприйняття викладу теоретичних відомостей зокрема і всього навчального матеріалу в цілому, так і більш розгалуженій, прийнятнішій за ступенем складності і зручнішій для формування вмінь і навичок системі завдань і вправ, спрямованих як на послідовне здобуття учнями нових знань про мовну систему, а також цілеспрямоване вироблення відповідних мовних і мовленнєвих навичок, так і завдяки наявним потенціям урахувати інтереси, потреби, пізнавальні можливості школярів шляхом звернення до додаткових джерел інформації, вміщених у додатках, зазначених вище. Тобто діапазон оптимального врахування основоположних дидактичних принципів доступності, складності, наочності в електронному підручнику значно зростає, порівняно з паперовим, а застосування інших принципів (науковості, систематичності і послідовності та ін.) не знижується.

Як відзначають дослідники, в електронному підручнику «Програмні модулі мають відносно самостійне значення. Це дає можливість учителю самостійно розширювати функціональні можливості фрагментів електронного підручника», тобто до певної міри ставати його співавтором відповідно до власних планів корекції навчально-виховного процесу [3; 163]. І не тільки вчителеві, бо згідно з рекомендованим переліком літератури з певної теми учні можуть продовжити пошуки інформації, відсутньої в підручнику, в мережі Інтернету, доповнюючи додатки підручника самостійно дібраними і систематизованими матеріалами, що можуть слугувати опорою як для написання творчих робіт, так і для досліджень лінгвістичного характеру.

Процесуальні потенції електронного підручника яскраво можуть виявлятися в широкому наведенні зразків дотримання мовного етикету, виконаних засобами мультиплікації або ж у вигляді фрагментів ігрових фільмів, аналогічних зразків допущених етикетних помилок, що супроводжується завданням виявити їх, аби надалі попередити їх повторення, наведенні анімаційних чи ігрових зразків, виконаних однолітками, ситуативних діалогів, зразків проведення диспутів з певної проблеми, зразків комунікативних ситуацій для постановки комунікативної проблеми тощо. Істотно розширюються можливості використання зразків у графічній формі, формі моделей, схем, алгоритмів, а також у традиційній формі тощо.

Практично необмежені можливості пошуку інформації в Інтернеті, що відкривають нові інформаційні технології, зумовлюють необхідність внесення до чинних програм та до електронних підручників нового виду навчальної роботи з перекладу іншомовних текстів українською мовою. У зв’язку з тим, що машинний переклад текстів з допомогою програм Master, Плай не є досконалим, оскільки перекладені в такий спосіб тексти містять значну кількість лексичних, граматичних, стилістичних помилок, то такі тексти становлять своєрідний напівфабрикат, що потребує істотного вдосконалення. Тому поліпшення цих текстів як вид навчальної роботи є цінним в багатьох відношеннях, оскільки плекає мовне чуття, сприяє вдосконаленню комплексу мовних умінь і навичок, піднесенню загальної мовленнєвої культури.

Окрім того, привабливість і процесуальна ефективність цього нового засобу навчання зростає також завдяки застосуванню нового принципу комунікації, що виявляється в організації діалогу між комп’ютером і суб’єктом пізнання, у процесі якого учень одержує підказки в разі допущення помилок, виникнення утруднень,  поради щодо організації вивчення нової теми, щодо виходу із складної ситуації під час виконання пізнавального завдання, планування подальших пізнавальних актів, дружнього за характером і тональністю оцінювання виконаної роботи в ході опрацювання  навчального матеріалу тощо [4].

Електронний підручник має значно ширші процесуальні можливості в плані озброєння учнів «сучасними методами пізнання, зокрема, наукового експерименту, порівняння, спостереження, абстрагування, узагальнення, конкретизації, аналогії, індукції, дедукції, аналізу і синтезу, об’єктного моделювання, системного аналізу тощо», що мають стратегічне значення як у плані розвитку пізнавальних можливостей, так і мовленнєвого розвитку, оскільки мовлення і мислення нерозривні [5; 72]. У цьому аспекті відповідні завдання можна об’єднати у підсистеми загальної системи вправ і завдань з метою більш цілеспрямованого формування кожного з пізнавальних методів чи прийомів.

Наявність постійного контролю з боку операційної системи на відповідність друкованого учнем тексту правописним нормам розкриває нові можливості щодо підвищення грамотності в процесі систематичного використання інформаційних технологій. Зокрема в електронному підручнику є можливість створення автономного спеціального модуля, що складається із системи навчальних диктантів, спрямованої на самостійне і цілеспрямоване засвоєння правописних норм з допомогою реалізації систематичного самоконтролю. При цьому правописні відомості в електронному підручнику можуть бути подані у двох варіантах:

а) обмеженому рамками шкільної програми;

б) повному академічному, створюючи необхідні умови для досконалого опанування правописними нормами всіма, хто цього бажає.

Відмінність електронного посібника з курсу української мови від електронного підручника полягає передусім у тому, що він має бути чіткіше націлений на роботу з учнями, які належать до різних груп, розподілених за рівнями пізнавальних можливостей школярів. При цьому типологія, характер і рівень складності завдань може бути більше пристосований учителем до особливостей кожної групи конкретного класу. А також, зважаючи на обмежений час роботи з комп’ютером, учителем добираються найефективніші, найпотрібніші для певного учня  типи завдань, що потребує ретельної підготовки вчителем навчального матеріалу з урахуванням індивідуальних особливостей школярів. Для подачі нового матеріалу замість дорогих проекторів учителі можуть використовувати істотно дешевші телевізори з широким екраном, приєднавши до нього комп’ютерні посібники тощо.

Отже, інформаційні технології, що найповніше реалізуються в електронному підручнику й посібнику, відкривають нові можливості для реальної індивідуалізації навчання мови і літератури у їх взаємозв’язку, реалізації особистісно зорієнтованого навчання і виховання, якісного піднесення ефективності уроку української мови і літератури, зокрема істотного вдосконалення мовленнєвої культури учнів основної школи.